Педагогам

Киснева маска фахівця або як не забувати піклуватися про себе

При падінні літака, щоб врятувати дитину найперше, що необхідно зробити мамі - це спочатку одягнути собі кисневу маску, а потім дитині. Так само й у повсякденному житті. Надаючи іншій людині розраду та підтримку, дуже важливо й собі не вигоріти. Особливо чутливими до чужих емоцій є люди емпатичні, яким від природи притаманне загострене почуття співпереживання. Вони інстинктивно ставлять себе на місце іншої людини, вміють слухати і є здатними вийти за межі власного досвіду та зрозуміти, що вона говорить, думає та відчуває.

Проблема полягає в тому, аби співпереживання не стало для вас складним випробуванням, а ви самі не потрапили в пастку чужих емоцій та думок. Аби цього уникнути, варто слідувати п’яти крокам, запропонованим психологинею Меліссою Айслер.

1. Ставте себе на перше місце.

Це аж ніяк не означає егоцентричну позицію та цілковите ігнорування потреб іншої людини. Насправді, допоки ви не потурбуєтеся про особисті потреби, ви не зможете ефективно допомогти тим, хто цього потребує. Ваша можливість співпереживати працює лише в тому випадку, якщо ви не виснажені повністю. 

Ви не можете віддавати, не маючи нічого. З глечика в чашку можна налити лише те, чим він наповнений, і тим паче неможливо налити щось з глечика, якщо він порожній. Аби підтримувати цю наповненість, знайдіть справу, яка наповнює саме вас. 

Це можуть бути регулярні пробіжки чи прогулянки з собакою, заняття творчістю чи приготування нових страв, медитація або розмова з найкращим другом. Або ж практикуйте ніксен — філософію «нічогонероблення». Дозвольте мозкові блукати, мріяти і фантазувати. Часом нам необхідно зупинися і справді нічого не робити.

2.     Встановіть власні межі.

Ви не можете сприймати абсолютно всі думки та емоції, що надходять ззовні, адже не є «універсальною подушкою поплакати» для інших людей. Тому маєте обмежувати зокрема й кількість негативу, яку отримуєте від оточення.

Безперечно, з вами захочуть поділитися переживаннями через розлучення, звільнення чи втрату. Проте для того, аби ви могли надати якісну підтримку і оточити людину увагою, встановіть обмеження, наприклад, по часу. Якщо ви будете виснажені безперервним потоком суму, скарг чи сліз, ви, швидше за все, закриєтеся і не зможете запропонувати нікому співчуття.

Зважайте й на кількість інформації, яку ви споживаєте загалом. Світ сповнений як позитивних емоцій, так і негативу. Аби згладити ці емоційні гірки, обмежте споживання новин, не захоплюйтеся чужими історіями понад міру та слідкуйте за власними емоційними потребами.

3.     Відпускайте.

Розділяти з іншими позитивні емоції — надзвичайно хвилюючий і приємний момент. Радість за успіхи рідних чи народження малюка в колеги дозволяє вибудувати особливий зв’язок між вами. Проте ви так само можете перейнятися й негативними емоціями, коли хтось ділиться з вами проблемами на роботі чи смутком через розрив з коханою людиною.

У таких випадках ви можете відчувати безпомічність. Коли ви перебуваєте з кимось, ви можете запропонувати прийняття, дозволяючи цим людям відчувати себе потрібними. Але розумійте, що вам не потрібно триматися за їхню ситуацію чи сприймати її як власну.

Відчуйте й рухайтеся далі. Практикуйте «відпускання». Знайдіть практику, яка б допомогла вам звільняти емоції або знайдіть когось, хто б міг допомогти вам скинути емоційний тягар.

4.     Опрацюйте власні емоції.

Люди, які вміють співпереживати, часто можуть нехтувати власними емоційними потребами. Приймаючи душевні болі та радощі інших людей, вони можуть стати нечутливими до власних внутрішніх хвилювань. Варто зупинитися та почати дослухатися і до власних емоцій поруч з емоціями інших.

Тільки те, що люди приходять до вас за підтримкою, ще не означає, що ви маєте покладатися лише на себе. Задля емоційної підтримки ми потребуємо інших людей. 

Можна звернутися до фахівця або вдатися до деяких прийомів, які дозволять вам «звільнитися». Можна влаштовувати щотижневі зустрічі з другом, ділитися емоціями від прожитого дня зі своїм/своєю коханим/коханою, відвідати сеанс групового консультування, виписувати усі думки, які вас непокоять, щовечора перед сном.

5.     Практикуйте святкування.

Як людина, котра вміє співпереживати, ви можете добре знати, що таке відчуття радості, і розуміти, що таке глибокий біль. Відчуття печалі є важливим для емоційного балансу, проте переносити біль інших людей некорисно.

Так само, як ви створюєте ритуали піклування про свій розум, тіло та душу, впроваджуйте ритуали святкування. Незалежно від того, що відбувається у вашому житті, завжди є що відзначити. 

Спробуйте зробити коханому маленький сюрприз за те, що він добре справляється з господарством, влаштувати імпровізовану вечірку, щоб відзначити ваш третій місяць заняття спортом, замовити колезі брауні у подяку за те, що він допоміг вам із важливим звітом.

Важливо розуміти, що емпатія сильно пов’язує людей між собою та дозволяє їм почуватися потрібними. Використовуйте цей інструмент для розширення можливостей інших — і обов’язково дбайте про себе в цьому процесі. 

Як мотивувати учнів під час дистанційного навчання?

Існує декілька моделей мотивацій учнів. Одна з них — модель ARCS. Вона будується на 4 основних елементах: увага, актуальність, впевненість та задоволення. Подивімося, як ми можемо покращити кожну складову, аби підвищити мотивацію учнів:

1. Увага

Нашу увагу можна поділити на 2 види:

Мимовільна — здивованість, наша реакція на щось неочікуване.

Довільна — допитливість, наше бажання виконати складну задачу.

Методи привернення уваги:

- Гумор. Зберігаємо увагу учнів за допомогою жартів.

- Конфлікт. Протиставляємо минулі знання учнів новим.

- Приклади. Пояснюємо матеріал у вигляді історій.

- Активна участь. Залучаємо аудиторію шляхом ігор, дискусій тощо.

2. Актуальність

Ті, хто навчаються, мають відчути, що інформація є корисною для них. Аби підвищити мотивацію учнів, використовуємо мову та приклади, що будуть їм близькими.

Корисні стратегії:

- Використання матеріалу. Пояснюємо, як можна використати цю інформацію.

- Доцільність сьогодні. Пояснюємо, чим ця тема актуальна сьогодні.

- Доцільність завтра. Пояснюємо, чому ця тема буде актуальною в майбутньому.

- Зразки. Даємо їм інтерв’ю відомих осіб, які пов’язані з нашою темою.

3. Впевненість

Аби досягти кращих результатів, учень спершу має відчути, що він може це зробити. Для цього вони мають управляти процесом навчання.

Підвищити впевненість можна такими способами:

- Цілі курсу. Пояснюємо учням цілі курсу, аби вони оцінили свою здатність їх досягти.

- Кроки до успіху. Перед кожним заняттям пояснюємо, як воно наблизить їх до цілі.

- Оцінювання. Пояснюємо учням, як вони можуть самостійно перевірити рівень своїх знань.

- Зворотний зв’язок. Допомагаємо їм зрозуміти, на якому етапі вони застрягли.

4. Задоволеність

Ті, хто навчаються, мають отримувати задоволення від здобутих знань або від вивчання нових. Це змусить їх повертатися до курсу із задоволенням.

Методи підвищення задоволеності:

- Нагороди. Винагороджуємо кожний крок учня до успіху.

- Можливості. Пояснюємо, які можливості відкриваються після опанування навички.

- Розмір нагороди. Робимо так, аби винагороди не перевищували складності завдання.

- Зворотний зв’язок. Нагадуємо учням про їх досягнення.

Вищий рівень мотивованості учнів допоможе досягти вищих успіхів не тільки їм, а і нам. Але пасивність тих, хто навчається, не завжди може бути результатом відсутності мотивації.

з Prosteer. Про розвиток