Що відбувається з дитиною, коли їй не вистачає уваги?

Уявіть кімнатну квітку, яка знаходиться у Вас в погано освітленому місці. Чи спостерігали Ви, як ростуть листя у квітки? Куди вони спрямовані?

Звичайно туди, де сонячні промені охоче дарують квіточці своє цілюще світло.

Те ж відбувається і з дітьми. Їм дуже потрібна, просто життєво необхідна Ваша увага.

Будь-якій дитині вкрай важливо, щоб на неї хоч якось реагували: якщо не реагують позитивно, то, так і бути, негативно. І ось уже в хід йде істерика, агресія, блазнівська поведінка.

Запам'ятайте, діти ніколи не допустять, щоб їх ігнорували !!!

Дитина, яка не отримує увагу з боку значущих дорослих, буде прагнути звернути на себе увагу будь-яким способом, частіше небажаним в силу незнання, недосвідченості.

Перебуваючи в колективі однолітків, буде намагатися, щоб її голос був голосніше за інші голоси, щоб на неї дивилося більше очей, ніж на інших дітей.

Дитина в дитячому саду, школі буде виставлятися напоказ, вести себе, як "блазень".

Якщо не проявляти увагу до дитини, то в майбутньому ми отримуємо дорослу людину, яка не здатна розуміти, що відбувається з іншою людиною, співпереживати.

Вона буде сконцентрована на собі.

Але, погодьтеся, без емпатії, без прагнення до розуміння іншої людини не вийде контакту і по-справжньому близьких відносин.

Брак уваги до дитини формує у неї стан жертви, негативне ставлення до себе, свого майбутнього, злість на те, що недолюбили, недодали, відчуття своєї непотрібності.

P.S. Щоб дитина не відчувала в майбутньому розчарованість в собі, оточуючих. Не відчувала залежність від думки інших людей.

Щоб не відчувала образу, страх, агресію. Не мала занижену самооцінку.

Дуже важливо давати уваги стільки, скільки потрібно конкретно Вашому улюбленому малюку.

Подаруйте дитині своє тепло. Станьте турботливим сонечком для своєї квіточки))

 

  СТРАХИ У ПІДЛІТКІВ

Підлітковий вік обумовлений змінами на фізіологічному рівні, гормональними перепадами, що призводять до частих емоційних спалахів

В даний період психіка переповнена протиріччями

То все сприймається в «чорному» кольорі, то в» білому»; одна і та сама ситуація може супроводжуватись з шквалом емоцій, або взагалі ігноруватись

Такі ж протиріччя виникають і в страхах у підлітків.

Виділяють два основних страха :

Я не такий як всі

Я такий як всі

Я не такий як всі

Це пов'язано з постійними порівняннями себе з іншими, підвищеною емоційністю(то дитина кричить ,то відчуває провину за це).Такі внутрішні протиріччя у підлітків часто викликають у батьків роздратування і типові фрази : « Я вже в твоєму віці...», « А подивись як інші...», «Як ти спілкуєшся з мамою!»... І в дитини з'являється відчуття і страх, що в мене щось не так, я якийсь не такий, що не відповідаю очікуванням батьків(оточуючих) і відповідно не отримаю від них підтримки, що можу себе якось не правильно повести, що не можу прислухатись до себе і т.д.

В подальшому це підштовхує дитину шукати авторитетного дорослого (і це не завжди батьки),або друга, на якого є можливість обпертися та отримати підтримку.

Я такий як всі

Бажання бути унікальним закладене в кожного з нас, а в підлітковому віці воно особливо необхідне. Тому страх бути схожим на інших, не знайти свою індивідуальність, особливість, яка буде відрізняти його відрізняти від групи однолітків, набуває актуальності.

Природні страхи

Підліток неочікувано починає боятись темряви (12-13 років), смерті, самотності. Це пов'язано із зниженням стресостійкості в даний віковий період.

Чи можуть батьки допомогти подолати страхи

Важливо, щоб сім'я для підлітка стала своєрідною «емоційно скалою», яка може підтримати

Коли дитина заспокоїлась і емоційний накал спав, поговорити з нею. Дати зрозуміти, що ви його розумієте, що помилитися може кожен : що це нормально, коли ти нервуєш, інколи кричиш; я розумію, що тобі буває важко в певні моменти стримати свої емоції. Обговорити можливі варіанти дій в такі моменти (наприклад, підібрати слово, для нас обох зрозуміле, після якого ми припиняєм розмову на певний час, так як подальший наш діалог буде не приємний нам обом)

Не порівнювати вашу дитину з іншими; не розповідати, що хтось кращий, або у вас вже його віці були певні досягнення, не критикувати його зовнішність і т.д.

Знайти час і обговорили зі свою дитиною його «сильні» сторони, про те, що в нього виходить краще.

Людина схильна цікавиться тим, що в неї гарно виходить.

І ПІДЛІТКОВИЙ ВІК- ЦЕ САМЕ ВІК, КОЛИ ПОТРІБНО ПОБАЧИТИ ОСОБИСТІСТЬ

Коли ваша дитина буде знати свої «сильні» сторони, то не настільки болюче буде реагувати на критику, розуміючи, що в ньому теж є щось цінне. І самооцінка зберігається на належному рівні.

Не обезцінювати проблем дитини. Уникати фраз по типу: «Які в тебе можуть бути проблеми?», « Виростеш і взнаєш, які можуть бути проблеми!»

Більше «здорових» рамок та можливості мати вибір

Рамки та правила, які можна обговорити та при потребі змінити

Атмосфера в сім'ї

Чим більше в конфліктів, стресових ситуацій в сім'ї, тим більше шансів для прояву страхів у підлітків.

В МЕНЕ ВАЖКА ДИТИНА, все робить мені на зло»...

В категорію «важких дітей» відносять дитину, в якої неслухняність є скоріше правилом, чим виключенням. Таких дітей прийнято звинувачувати, критикувати тощо.

Насправді в це число потрапляють діти особливо чутливі та ранимі.

Звичайно в такої поведінки є причини

Давайте розберемося хоча б з деякими із них

Боротьба за увагу

Якщо дитина не отримує потрібної кількості уваги, яка йому необхідна для нормального розвитку та емоційного благополуччя, то він знаходить свої способи її отримати -неслухняність.

Суть: батьки розізлились, насварили, але звернули увагу, емоційно «включились»

Боротьба за самоствердження

Тут дитина виступає проти надмірної батьківської опіки та влади. Дітям стає важко, коли батьки спілкуються з ними у вигляді вказівок, зауважень та перестороги. Хоча нам, дорослим, здається, що таким чином ми прививаєм правильні навички, привчаєм до порядку, попереджуєм помилки. Це звичайно необхідно у вихованні, але якщо такі зауваження та поради звучать часто, критика дуже різка, а побоювання значно перебільшені, то дитина починає протестувати. Все робить наперекір, намагаючись відстояти право на власну думку, навіть якщо рішення та дії дитини не вдалі, помилкові.

Бажання помститися

Дитина може бути ображена на батьків. Причини можуть бути дуже різні: мама приділяє більше уваги меншому брату; батьки постійно сваряться; не виконують обіцяного; не справедливі в своїх покараннях. Хоч в глибині душі дитина переживає, а на поверхні- протести, неслухняність, погано навчається в школі.

Суть «поганої» поведінки буде: «Ви зробили мені погано-хай і вам буде погано!»

Втрата віри у власні сили та успіх

Діти, переживаючи неблагополуччя в одній сфері життя, а невдачі мають зовсім в іншій. Наприклад: у дитини не складаються відносини в класі і внаслідок цього буде значно відставати у навчанні. Накопичуючи досвід критики і невдач в свою адресу від батьків та вчителів , дитина взагалі втрачає впевненість у собі.

І робить висновок: «Для чого старатись, все одно нічого не вийде. Нехай я буду поганий»

Велика проблема таких дітей в тому, що вони страждають від не реалізації своїх потреб (уваги, емоційності, права бути самостійним та мати свою думку, справедливого ставлення дорослих, достойної похвали та підтримки батьків) і в силу свого віку та відсутності досвіду, не знають способів як зробити (відреагувати) по-іншому.

Як поводити себе батькам

Щоб зрозуміти неслухняності дитини, батькам потрібно (як би парадоксально це не звучало) звернути увагу на власні почуття: яка емоційна реакція виникає при неслухняності і непокорі вашої дитини.

Переживання батьків- це своєрідне дзеркало скритої емоційної проблеми у дитини

І при різних причинах емоції будуть різні: гнів, роздратування, відчай, образа....

Тому гарним вирішенням може бути перестати реагувати на звичні вчинки дітей звичним способом, таким чином розірвати «порочне коло»: вчинок-реакція Зменшити свій контроль; більше проводити час разом; попросити пробачення, якщо образили; не критикувати і відмічати найменший успіх тощо

Звичайно зробити це важко, емоції «включаються» автоматично, особливо якщо конфлікти застарілі, «зі стажем»

Пам'ятайте: шлях до налагодження контакту з дитиною буде довгий і можливо важкий, потребуватиме вашого терпіння.

І змінювати доведеться себе. При перших ваших спробах дитина може погіршувати свою поведінку, таким чином «перевіряючи» серйозність ваших намірів.

 

 Способи зняття психоемоційної напруги

«Подушка-колотушка»

Мета: сприяє усвідомленню конструктивних форм поведінки, проживанню агресії і розслабленню.

Агресія у дитини накопичується поступово і спонтанно вихлюпується, після такого сплеску вона знову стає спокійною і врівноваженою. Якщо дитині дати можливість зігнати агресію на який-небудь об'єкт, то агресивних проявів стане менше. Для цієї мети використовується спеціальна «подушка-калатало». Можна взяти стару велику подушку, диванну важку подушку або використовувати стару наволочку - набити її непотрібними ганчірками. Таку подушку дитина може спокійно бити і штовхати, зганяючи на ній свої негативні почуття.

"Бої без правил".

Мета: зняття емоційної напруги, сприяє усвідомленню ефективних форм поведінки і м'язовій релаксації.

Ця гра зазвичай дуже подобається дітям, викликає цілу бурю позитивних емоцій, крім цього подушкові бої допомагають дитині виплеснути свою агресію зовні без нанесення фізичної шкоди оточуючим. У бою бере участь двоє дітей або дитина і один із батьків. Зробіть імпровізований канат (підійде білизняна мотузка, скручена в джгут простирадло і т.д) і покладіть у велику наволочку маленьку подушку - вийде знаряддя для подушкового бою. Один учасник встає на канат, а інший повинен за допомогою подушки збити свого супротивника з каната, вивести з рівноваги. Потім міняються місцями.

«Майбутні чемпіони».

Мета: ця гра дозволяє дитині зігнати в ігровій формі на неживий предмет свої агресивні тенденції, свою «енергію кулака».

Багато дітей хочуть стати в майбутньому великими спортсменами, чемпіонами світу та олімпійських ігор. Для цього треба багато тренуватися. Наприклад, маленькі боксери повинні мати хороший удар. Запропонуйте дітям «відпрацювати» його. Для цього вам знадобиться щось велике і м'яке: подушка, диванний пуф, перина і т.ін Майбутній боксер щосили б'є по цій подушці, намагаючись, щоб удар був якомога сильніше і точніше.

«Ліпимо настрій».

Мета: робота з м'яким пластиліном / кінестетичним піском / солоним тістом / глиною / восковим пластиліном дає можливість відреагувати свої почуття, змінити поганий настрій на хороший.

Розминаючи пластилін, дитина ліпить свій поганий настрій і розповідає, від чого настрій зіпсувався. Це дозволяє прожити агресивні почуття. Потім дитині пропонується вибрати кольори, які подобаються і виліпити з них гарний настрій (або розфарбувати глину / солоне тісто в кольори свого гарного настрою).

«Тварина в лісі»

Мета: зняття емоційної напруги.

Вправа виконується на килимі. Пропонуємо дитині уявити будь-яку тварину в лісі. І просимо дитину показати в образі цієї тварини три настрої: злість - спокій - радість. Спочатку вона показує, як тварина злиться - потім, як вона заспокоюється і як радіє. Можна це робити під музичний супровід: «Чарівні голоси природи»: «Малюк в лісі», «Малюк біля річки», «Малюк і пташки» і ін. (З метою зняття емоційної напруги, сприяє особливому емоційному настрою)

"Ти сонечко"

Мета: усвідомлення конструктивних форм поведінки і м'язова релаксація, створення гарного настрою. Найкраще цю вправу виконувати після вправ на відреагування негативних почуттів.

Запропонуйте дитині побути сонечком. «Уяви, що ти сонечко і ти бачиш маленького безпорадного звіра (можна дати в руки м'яку іграшку) .. Витягни долоньки, уяви що твої руки - це промінчики, потримай на долоньках маленького звірка, зігрій його своїм теплом. Тепер склади долоньки, сховай в них звірка, приклади долоньки до грудей, заспокой його, скажи йому на вушко добрі, ласкаві слова ».

Якщо ви відчуваєте в собі цей ресурс, ви можете пограти з дитиною в цю гру так, як ніби сонечко - це ви, а перелякане дитинча - ваша дитина. Уявіть, що це ваші руки - промінчики, обійміть, заспокойте, скажіть своїй дитині на вушко добрі, ласкаві, теплі слова.