В МЕНЕ ВАЖКА ДИТИНА, все робить мені на зло»...

В категорію «важких дітей» відносять дитину, в якої неслухняність є скоріше правилом, чим виключенням. Таких дітей прийнято звинувачувати, критикувати тощо.

Насправді в це число потрапляють діти особливо чутливі та ранимі.

Звичайно в такої поведінки є причини

Давайте розберемося хоча б з деякими із них

Боротьба за увагу

Якщо дитина не отримує потрібної кількості уваги, яка йому необхідна для нормального розвитку та емоційного благополуччя, то він знаходить свої способи її отримати -неслухняність.

Суть: батьки розізлились, насварили, але звернули увагу, емоційно «включились»

Боротьба за самоствердження

Тут дитина виступає проти надмірної батьківської опіки та влади. Дітям стає важко, коли батьки спілкуються з ними у вигляді вказівок, зауважень та перестороги. Хоча нам, дорослим, здається, що таким чином ми прививаєм правильні навички, привчаєм до порядку, попереджуєм помилки. Це звичайно необхідно у вихованні, але якщо такі зауваження та поради звучать часто, критика дуже різка, а побоювання значно перебільшені, то дитина починає протестувати. Все робить наперекір, намагаючись відстояти право на власну думку, навіть якщо рішення та дії дитини не вдалі, помилкові.

Бажання помститися

Дитина може бути ображена на батьків. Причини можуть бути дуже різні: мама приділяє більше уваги меншому брату; батьки постійно сваряться; не виконують обіцяного; не справедливі в своїх покараннях. Хоч в глибині душі дитина переживає, а на поверхні- протести, неслухняність, погано навчається в школі.

Суть «поганої» поведінки буде: «Ви зробили мені погано-хай і вам буде погано!»

Втрата віри у власні сили та успіх

Діти, переживаючи неблагополуччя в одній сфері життя, а невдачі мають зовсім в іншій. Наприклад: у дитини не складаються відносини в класі і внаслідок цього буде значно відставати у навчанні. Накопичуючи досвід критики і невдач в свою адресу від батьків та вчителів , дитина взагалі втрачає впевненість у собі.

І робить висновок: «Для чого старатись, все одно нічого не вийде. Нехай я буду поганий»

Велика проблема таких дітей в тому, що вони страждають від не реалізації своїх потреб (уваги, емоційності, права бути самостійним та мати свою думку, справедливого ставлення дорослих, достойної похвали та підтримки батьків) і в силу свого віку та відсутності досвіду, не знають способів як зробити (відреагувати) по-іншому.

Як поводити себе батькам

Щоб зрозуміти неслухняності дитини, батькам потрібно (як би парадоксально це не звучало) звернути увагу на власні почуття: яка емоційна реакція виникає при неслухняності і непокорі вашої дитини.

Переживання батьків- це своєрідне дзеркало скритої емоційної проблеми у дитини

І при різних причинах емоції будуть різні: гнів, роздратування, відчай, образа....

Тому гарним вирішенням може бути перестати реагувати на звичні вчинки дітей звичним способом, таким чином розірвати «порочне коло»: вчинок-реакція Зменшити свій контроль; більше проводити час разом; попросити пробачення, якщо образили; не критикувати і відмічати найменший успіх тощо

Звичайно зробити це важко, емоції «включаються» автоматично, особливо якщо конфлікти застарілі, «зі стажем»

Пам'ятайте: шлях до налагодження контакту з дитиною буде довгий і можливо важкий, потребуватиме вашого терпіння.

І змінювати доведеться себе. При перших ваших спробах дитина може погіршувати свою поведінку, таким чином «перевіряючи» серйозність ваших намірів.